Леся Каделя

«Зерно Причорномор’я: Перезавантаження. Місія здійсненна» – саме таку назву мала організована Аналітичним Центром УкрАгроКонсалт 8-ма міжнародна конференція, що з 13 по 14 квітня проходила в Києві.
Конференція зібрала представників різних підгалузей зернового виробництва – підприємств, що займаються вирощуванням зернових та олійних, трейдерів, інвестиційні банки, страхові та консалтингові компанії – понад 600 гостей із 53 країн.

Цього маркетингового року українські виробники зерна та трейдери мали непрості стосунки з владою. Обмеження експорту, непрозорий розподіл експортних квот, «вибірковий» порядок відшкодування ПДВ, «просідання» внутрішніх закупівельних цін та багато іншого.
За всіма ознаками учасникам зернового ринку саме час зневіритися у його перспективності.
Тоді чому ж така цікавість до України та українського зерна зовні держави?
Невже інвестори та імпортери зерна не бачать що у нас діється?

Чи має потенціал українське зерно?

З проханням пояснити причини популярності українського зерна АгроБізнес-Кур’єр звернувся до провідного аналітика зернового ринку Єлизавети Малишко (УкрАгроКонсалт)

Склад учасників - чому їх так багато? Турція, Туніс, Велика Британія, США, Франція, Італія, Китай, Мароко та інші - чим викликаний такий інтерес до конференції?

Україна зокрема і країни Причорномор’я загалом за минулі два сезони випередили провідні країни-виробники зерна по експорту. Тобто чорноморський регіон експортує більше ніж США чи Канада або Австралія чи Аргентина.

Україна має дуже зручне географічне розташування – близько до країн-імпортерів.
В України відносно дешеве зерно – зокрема за рахунок близького розташування
Українське зерно вважається більш екологічно чистим і не генетично модифікованим.

Конференція об'єднує імпортерів зерна з різних країн, українські трейдери їдуть сюди з тим, щоб започаткувати ділові контакти – це передусім місце зустрічі та ділових переговорів.

В Україні спочатку експорт незаконно стримували, потім запровадили квоти, потім ці квоти непрозоро розподіляли. Однак імпортери, як це зрозуміло  з цьогорічної конфренції, зацікавлені Україною. Чому їх не лякає та ситуація, що склалася нині?

Вірять в потенціал. Світ нині потребує розширення площ під зерно, і в розвинутих країнах резерву для розширення посвівів немає – вони свій потенціал розширення площ вже практично вичерпали  Такого агресивного  зростання,  яке можливе на території України, Росії чи Бразилії у розвинутих країнах зараз  немає. Цим і пояснюються інвестиції та інтерес до купівлі зерна та виробничого потенціалу в Україні.

Всі сподіваються, що з липня експорт зерна буде більш визначеним – очікуть на гарний врожай і вірять що ми зможемо продати своє зерно – в більших обсягах, ніж це було в сезоні, що закінчується.

Як українські зернотрейдери характеризують те, що зараз  відбувається на зерновому ринку?

Ви знаєте, ніяких різких зауважень я не чула. Це не трагедія.
Ми всі загалом розуміємо, що країні потрібно себе захищати якимось чином. Звичайно, що хочеться прозорого механізму та визначеності.

«Запровадили квоти? Будемо працювати в умовах квот» «Запровадили мито? Будемо працювати в умовах мита» - саме так реагують учасники ринку на зміни, але вони очікують, що нові правила матимуть прозорий механізм.  

Так, як це робилося в нас, коли 31 грудня, о 18.00 було опубліковано повідомлення про те, що до 6 січня необхідно подати пакет документів на отримання квот – в таких умовах дуже складно працювати.

Що сталось за період запровадження і непрозорого розподілу квот з середніми (невеликими) покупцями зерна?

Підприємствам-посередникам, які невеликими партіями закуповували зерно у сільгоспвиробника, комплектували партії до більших  і продавали це зерно тим, хто відвантажує судові партії (3- 55 тис. т.), зараз живеться складно.

Купивши зерно у такого посередника трейдер не може претендувати на відшкодування ПДВ, тому у посередника він зерно купує  за ціною, що на 20% менша. Посереднику знижена на 20% ціна є невигідною -  він зерно купував у сільгоспвиробника з урахуванням  ПДВ.
Посередники опинилися без прибутку і їхня кількість скорочується.

Нерівномірне відшкодування ПДВ впливатиме на весь ринок, незалежно від того, посередник купуватиме зерно чи прямий експортер?

Так, певною мірою впливатиме.
Але я думаю що причиною зниження ціни впродовж останніх трьох місяців є не лише вибіркове відшкодування ПДВ.

Цілком очевидно, що до липня якісь додаткові квоти на пшеницю і ячмінь швидше за все виділені не будуть, перспектива експорту є лише в кукурудзи.

А надлишок пшениці, «резерв»,  який міг би бути експортований при виділених квотах чи вільному експорті (за оцінками УкрАгроКонсалт це трохи більше 2 млн. т), чинить тиск на ціни.

Якщо у мене ще є запаси зерна на елеваторі, і я бачу що озима пшениця у  гарному стані, і яровий сів я провів, і мінеральні добрива вніс – якщо я очікую непоганий врожай і одночасно маю запаси зерна  – природно, що мені ті запаси треба хоч якось продати, хай і по більш низькій ціні. Тому нині іде отакий ціновий «прогин» по пшениці і по ячменю.

Українським трейдерам та виробникам зерна обмежили експорт. Чи означає це, що вони  втратили свої ринки збуту – те, що напрацьовувалося  роками?

Україна втратила імідж надійності. Виграла від цього в основному Європа –  за рахунок ячменю На початку сезону Європа мала великі інтервенційні  запаси ячменю, перехідні ще з минулого сезону. За рахунок відсутності України, найбільшого експортера ячменю, вони свій ячмінь продали.
У виграші США – нині ця країна має рекордний попит на пшеницю та  кукурудзу .

Але я думаю, що при відкритті нашого експорту та при відсутності якихось обмежень – Україна дуже швидко поверне свої позиції. І Росія поверне свої позиції швидко. Чому?  Бо в українського зерна дуже багато переваг (собівартість, географічне розташування та ін.).  Зрозуміло, що із нами з більшою обережністю будуть укладати довгострокові контракти. 

Зараз на урядовому рівні говориться про запровадження механізму форвардних закупівель зерна. Як ви оцінюєте їх запровадження? Це здійсненне, чи ні?

Здійсненне. У принципі наші трейдери роблять це вже не перший рік. За оцінками цих експортних компаній минулого року вони вкладали у форвардні контракти навіть більше коштів, ніж цього року. У той час експортних обмежень не було взагалі, їх ніхто не очікував, тому гроші вільно вкладалися у виробництво зерна по форварду. Трейдери надавали сільгоспвиробникам кошти на насіння, добрива, компанії, які займалися також і насінням та  добривами – здійснювали товарні інвестиції у вигляді своєї продукції. Форвардні закупівлі – не новина для України, цей механізм зовсім не потребує адміністративних методів регулювання.